ЧЕРВОНОГРАДСЬКА РАЙОННА ВІЙСЬКОВА АДМІНІСТРАЦІЯофіційний сайт
Село Старий Добротвір Червоноградського району Львівської області – Дерев’яна каплиця Святого Димитрія (пам’ятка національного значення, охоронний номер 396).
Дерев’яна каплиця Святого Димитрія розташована у межах цвинтаря котрий розбитий обабіч дороги, яка провадить до центральної частини Добротвора.
Каплиця дерев’яна одноповерхова, розташована традиційно по осі зі заходу на схід. В планувальній структурі каплиця восьмибічної форми, зведена в зрубі, від заходу до неї прибудований прямокутний каркасний присінок. Зруб стін плавно переходить у стрімку восьмигранну баню, яка завершена глухим ліхтарем і маківкою. Каплиця поставлена на новий цегляний підмурівок, по периметру опоясана піддашшям, опертим на приставні кронштейни. Стіни вище піддашшя оббиті вертикально дошками, під піддашшям зруб відкритий. Вхід до каплиці влаштовано з західного боку через присінок. На одвірках західних дверей каплиці зберігся різьблений напис з датою побудови. Упритул до каплиці примикають захоронення.
Каплиця освітлюється двома прямокутними вікнами з південного і північного боків і одним круглим, влаштований в південно-східній грані. Всі вікна в варцабах, глухі, поділені дрібними щаблинами.
В інтер’єрі – відкритий чистий зруб без розписів і декору. При східній стіні стоїть великий вівтар з елементами різьби та іконою Святої Трійці.
Старий Добротвір – село, розташоване за 17 км на північний захід від м. Кам’янка-Бузька, 1,7 км на схід від м.Великі Мости та 2 км на північний схід від смт.Добротвір. Початки історії міста Добротвора (початкова назва Старого Добротвора) сягають 13-го ст. У ті часи Добротвір належав до Холмської землі, а в 14-ому до Белзької землі.
Добротвір спочатку був розташовуваний на правому березі річки Західного Бугу на північний схід від Кам’янки-Струмилівської (місто Кам’янка-Бузька,пол. Kamionka Buzanska; до 1944 року Кам’янка-Струмилівська), але через часті напади татар мешканці переселилися на лівий берег. Річка Західний Буг та приближні ліси були добрим схоронищем перед нападами ворогів.
В історії згадуються татарські і турецькі напади в 1498 і 1509 рр., від яких населення Добротвора й околиць сильно потерпіло. Через те польський король Сигизмунд І звільнив мешканців від усяких податків на вісім років і надав йому Магдебурзьке право. Він також установив щорічний ярмарок на день восьмого вересня на празник Різдва Пресвятої Богородиці і щотижневий у четвер.
Ще на початку ХУ ст. Добротвір був укріплений пунктом Белзької землі. Його боронили два замки. Один з них оборонний, що стояв на правому березі річки Західного Бугу. Від того замку збереглася назва околиці «Замчисько», а також оборонний рів, який можна було побачити до 1955 року, а після побудови греблі та частина Замчиська була затоплена водами. Історія згадує також, що у 1417 році в замку відбулась зустріч польського короля Владислава Ягайла з великим князем литовським Вітовтом. Ймовірно, тоді ж, поруч з містом, був закладений чоловічний монастир в урочищі Язвин. В першій половині ХУІ ст. після численних татарських набігів і спустошень монастир прийшов у занепад, і польський король Сигизмунд Август в Кракові 11 грудня 1549 року підтвердив право попа Федора в Добротворі і його чоловічих нащадків на адміністрування маєтками монастиря Святої Трійці в Язвині.
Згідно з королівською люстрацією в 1564-1565 роках, Добротвір був містечком. Тоді в ньому налічувалось 161 будинок і такі вулиці: Мостова, Надбужна, Млинова і Волоська. В тому часі Добротвір належав до Кам'янецького староства. Згадується там, що тоді в містечку було два священики, 16 рибалок, 5 бондарів, 2 гончарі, 2 шевці, 3 ковалі, 1 дігтяр і 6 різних яток. Решта населення займалася сільським господарством і випасом худоби.
Сім років пізніше у 1572 році перепис занотовує 195 будинків, але велика частина населення вимирає від холери. Перепис 1662 року подає лише 15 хат. Це наслідки тодішніх воєн.
В середині ХУІІ ст., в часи так званої Руїни, безупинні війни знову призвели до запустіння монастиря. В 1682 році, з нього виселили останнього монаха до Городищенського монастиря під Белзом. У ньому оселилися Сестри Василіянки. Вони звели в монастирі дві нові церкви: Благовіщення Пресвятої Богородиці та Святого Миколи.
У 1750 році ігуменя Маріяна Тиневічевна подбала про будівництво ще однієї невеликої церкви, яку посвятили Святій Трійці – посвяті церкві давнього добротвірського монастиря. Про це красномовно свідчить напис на надпоріжнику входових дверей: «Создася храм сей Стыя Тройцы за державы В.К. Августа Г.Б. Є.Филипа Володкевіча старанієм ігуменьи Мартиянии Тиневичувны А.Д. 1750 февраля дня 2».
З приходом до Галичини австрійської влади почалася секуляризація монастирів, і в 1784 році монастир закрили, а монахинь перевели до Смільницького монастиря Василіянок біля м.Старого Самбора.
У 1803 році тодішній парох Добротвора о. Стефан Ганкевич за дозволом тимчасового єпископа львівського Миколи Скородинського з 31 травня по 26 червня переніс єдину збережену на той час монастирську церкву Святої Трійці на міський цвинтар, де іі освятили як Богослужебну каплицю Святої Трійці і Святого Димитрія.
Природно молільниким піклувалися про неї і доглядали її. У 1918 році замінили гонтове покриття бані і піддашшя на оцинковану бляху, а гонтове кожухування стін надопасання – вертикальним ошалюванням. В цій каплиці після спалення під час війни у 1915 році старої добротвірської міської церкви Святого Онуфрія (1633р.) і нової на Стриганці цекви Покрови Пресвятої Богородиці (1893р.) відбувалися міські служби Божі аж до 1938 року.
В 1960-х роках під дерев’яну каплицю Святого Димитрія підвели цегляний фундамент, а в кінці 1990-их роках поновили бляшану покрівлю пам’ятки.
На жаль, в останні роки стан пам’ятки погіршився. У 2017 році був затверджений проект її реставрації. У розробці проекту брали участь: С.Піньковський (головний архітектор проекту), Т.Процайло (архітектурні тобміри), Т.Голова (інженерне обстеження пам’ятки), Н. Мариня (ескізний проект реставрації). Реставраційно-відновлювальні роботи розпочалися в 2018 році в т.ч. замінено покрівлю даху з оцинкованого покриття на гонтове та інше.
Будівля каплиці Святого Димитрія має історичну та архітектурну цінність. Каплиця зберегла свою первісну планувальну структуру та конструктивну міцність. Це – рідко побудований витвір галицької школи народної архітектури. Впродовж своєї історії споруда не зазнала істотних змін і зберегла свій питомий вигляд, відповідає критерію автентичності.
Основні джерела, відомості про об’єкт, події: Облікова документація на пам’ятку архітектури ох. №396 та інші матеріали.
Останні пости
